Вперше, примітивні деревообробні інструменти (сокири, клини, пилки, свердла, різноманітні ножі для стругання), були виготовлені 300 тисяч років тому. Вони були виготовлені людиною з каменю.
Вік перших столярних інструментів й обладнання із бронзи, що були знайдені на острові Кріт в Греції, складає приблизно 5 тис. років
В древньому Єгипті технологія різання деревини на шпон з’явилась у другому тисячолітті до нашої ери.
З другого тисячоліття нашої ери збереглись плетені вироби для ведення домашнього господарства, які своїм дизайном та функціональністю відповідають сучасним вимогам.
В Японії в 607 році за допомогою деревообробного обладнання й інструментів був збудований величний храм Годзюї. Храм зберігся до наших днів і є однією з самих давніх будівель з деревини в світі.
В Архангельській області в 1690 році був змонтований лісопильний водяний млин. Механізми млина приводились у дію силою течії води в річці.
Перший відомий верстат з використанням круглих пилок для обробки деревини з’явився в Нідерландах в 1777 році.
Термін «шліфувальна або риб’яча шкіра» з’явився в кінці ХVІІІ – початку ІХ сторіччя.
Патент на винайдення та використання стрічкової пилки був зареєстрований у 1808 році.
Початком використання технології виготовлення фанери вважається 1840 рік, в якому було запатентовано перший лущильний верстат для лущіння деревини.
У 1841 році Міхаель Тонет (Австрія) отримав патент на технологію гнуття масивної деревини.
У 1870 році в промисловості була освоєна технологія виготовлення «шведської» сталі, що дало змогу виробляти біль якісні деревообробні верстати та інструменти, що призвело до широкого використання стрічкопилкових верстатів.
З 1875 року працюють верстати для стругання шпону.
Компанія із США «S.A. Woods Machine Co. Of Boston» (Massachusetts) у 1884 році вперше опублікувала ілюстрований каталог деревообробних верстатів, машин, технологій, обладнання та інструментів. Каталог випускався понад 30 років і був одним із найбільш популярних у деревообробників.
З 1896 року на стрічкопильному верстаті застосовується електродвигун потужністю 100 кінських сил на постійному струмі.
Шліфувальну шкурку на паперовій та тканинній основі винайшли в кінці ХІХ віку.
З 1908 року - початок використання кулькових підшипників у механізмах деревообробних верстатів.
По мірі вдосконалення технологій в промисловості, для більш ефективної роботи верстатів для обробки деревини у 1919 році почали використовувати змінний струм.
В 1924 році відомий інженер Вільям Мейсон випадково залишив на ніч увімкнений прес на деревообробному виробництві. Ця подія призвела до винайдення технології виробництва, масового в наші дні, ДВП (дерево-волокнистих плит).
З 30-х років ХХ сторіччя в приводах верстатів пласкі ремені почали змінювати на більш ефективні клиноподібні.
В 1948 році в США вперше був збудований завод для виготовлення ДСП (дерево-стружкових плит).
У 1971 році в США з’являється технологія лазерного різання деревини.
На думку спеціалістів, народне господарство країни може сприятливо розвиватись в екологічному та економічному напрямках за наявності залісненості території не менш як 25…27%. За цим питомим показником Україна належить до найменш заліснених країн Європи. Промислові запаси деревини майже відсутні у восьми областях нашої країни.
Значну цінність дерева набувають у період свого росту, коли методом фотосинтезу вони здатні переробляти вуглекислий і перетворювати його на дуже важливий для життя людини кисень, що неможливо переоцінити.
Значна частина лісів України знаходиться у достатньо легкодоступних місцях, що є великою перевагою й дозволяє вести промисел із заготівлі деревини у будь-яку пору року.
Значну частку лісів нашої країни становлять твердолистяні породи деревини (дуб, ясен, бук, граб…), що також є великою перевагою для деревообробників.
Взагалі деревина в народному господарстві України зазвичай використовується:
- у будівництві;
- для ремонтно-експлуатаційних потреб;
- для виготовлення вікон, дверей, паркету;
- у сільському господарстві;
- для будівництва ліній зв’язку;
- для будівництва залізничних шляхів;
- у вагонобудуванні;
- у гірничорудній промисловості;
- у машинобудуванні;
- у меблевому виробництві;
- у виробництві іграшок, музичних інструментів, тренажерів для зайняття спортом, спортивних та дитячих майданчиків;
- для виготовлення пакувальної тари;
- у целюлозно-паперовій промисловості;
- у якості палива;
- у виробництві ДСП, ДВП та інших виробів із вмістом деревини і різноманітному виді…
Сьогодні в Україні переважна більшість лісів і суб’єктів господарювання (лісові господарства), які використовують окремі ділянки лісу, є державною власністю. Лісгоспи підпорядковуються Державному агентству лісових ресурсів України, яке є центральним органом виконавчої влади і повинно забезпечувати реалізацію державної політики у лісовій галузі. У підпорядкуванні Держлісагентства знаходиться близько 73% всіх лісів України. На місцевому рівні веденням і контролем лісового господарства займаються обласні державні підприємства, які входять до структури управління Держлісагентства України.
Діяльність Державного агентства лісових ресурсів України та його структурних підрозділів спрямовується, в першу чергу, на збереження лісів, нарощування їх ресурсного потенціалу, недопущення процесів негативного споживацького ставлення до лісів та неконтрольованої вирубки дерев.
Загалом, деревообробні підприємства в Україні є приватними. Для збільшення ефективності виробничої діяльності частина деревообробників об’єднались в Асоціацію меблевих, деревообробних підприємств і організацій «Меблідеревпром», ще частина – в Українську асоціацію меблярів» (УАМ), а інші самотужки здійснюють свою підприємницьку діяльність.
Лісопереробна галузь об’єднує такі види обробки деревини:
- механічна обробка;
- хімічна обробка;
- біологічна обробка;
- гідротермічна обробка.
До складу лісообробної промисловості входять:
- лісохімічна;
- гідролізна;
- целюлозно-паперова;
- деревообробна.
В залежності від виду перероблюваної сировини та продукції, деревообробні виробництва поділяються на:
- лісопильні;
- клеєних матеріалів;
- виробів з деревини;
- переробляння відходів з деревини.
Виробництва, також можна віднести до двох груп:
- І група – підприємства із первинного оброблення деревини, для яких сировино є продукція лісозаготівельних підприємств, а продукцією – напівфабрикати (різноманітні заготовки, фанера, ДСП, ДВП, пиломатеріали…);
- ІІ група – виробництва із вторинного перероблення деревини, для яких сировиною є напівфабрикати, а продукцією – готові вироби.
Деревообробні підприємства можуть існувати як самостійні одиниці – це фабрики та заводи, а також можуть бути в структурі інших великих груп чи організацій як окремі цехи чи технологічні одиниці.
Якщо на одному деревообробному підприємстві зосереджені виробництва різних груп, таке підприємство має назву деревообробний комбінат (ДОК).
За кількістю виготовленої продукції підприємства класифікують на:
- індивідуальні;
- серійні;
- дрібносерійні;
- середньосерійні;
- крупносерійні;
- масові.
Сучасні вимоги ринку деревообробки зобов’язують виробляти верстати, обладнання та інструменти, які повинні відповідати найвищим вимогам точності обробки деталей.
Деревообробний верстат купити: https://tekhno.pro/catalog.html
Добавить комментарий